Тіло і Душа. Історія двух сусідів, які рідко говорять, але завжди разом

 

*✧･ﾟ: * Тіло і Душа :･ﾟ✧

Історія двух сусідів, які рідко говорять, але завжди разом☼

Тіло — як старий дім.

Іноді скрипить. Іноді просідає. Іноді просить, щоб його побілили, нагодували, поклали спати.

Душа — як мешканець цього дому.

Невидимий, але все визначає.

Може бути тихим, як подих. А може — як вітер, що ламає двері.✶

Вони не завжди ладнають.

Тіло хоче каву, дух — тишу.

Тіло тягнеться до зручного, дух — до високого.

Але коли вони знаходять спільний ритм —

людина починає світитися зсередини.

Наче лампа, у якій і вогонь, і форма — ідеально підібрані.𓆸

Ми часто доглядаємо тіло,

але забуваємо спитати: “А як почувається дух?”

Чи дихає він? Чи розправив крила? Чи має простір для себе?

Бо навіть найздоровіше тіло стає важким,

якщо в ньому замкнений втомлений дух.꩜

І навпаки — дух, який рветься до неба,

але живе в тілі, яке знехтуване, виснажене, неприйняте —

рано чи пізно теж починає згасати.

Бо любов — це міст між тілом і духом.

І коли вона є — обидва танцюють.

Ніжно. Мудро. В ритмі життя.⋆｡°✩

Можливо, сенс не в тому, щоб “перевершити плоть” чи “забути про матеріальне”.

А в тому, щоб з’єднати.

Щоб тіло було гідним домом для духу.

А дух — добрим господарем для тіла.

І тоді — все інше складається.✧･ﾟ:*