🔄 "Хочу змін!" – кажуть
вони, продовжуючи гріти старе крісло
*(Про те, чому ми застрягаємо у власних
"завтра" і як зламати цей замкнутий круг)*
"Я змінюсь... але з
понеділка"
Ми всі генії у теорії:
→ Плануємо революції під
душем
→ Малюємо нове життя в
блокноті о 3 ночі
→ А потім... засинаємо на
дивані в старій піжамі
*(Наш мозок обожнює ідею
змін. Але ненавидить їх на практиці.)*
Чому так? (Справжні причини)
- Страх провалу:
*"Раптом не вийде?"* → краще не пробувати
- Зручність дискомфорту:
знайома болючість здається безпечнішою за невідомість
- Ілюзія часу: *"Ще
багато життя попереду!"* (поки раптом його не стає мало)
*(Ми – наркомани звички.
Навіть коли звичка – це самознищення.)*
Як обманути мозок?
Фокус №1:
"5 хвилин огиди"
Зроби найменший крок – той,
що не страшний:
→ Відкрий резюме (не потрібно
відразу розсилати)
→ Напиши перше речення у
щоденнику (не книгу)
→ Пройди 100 кроків (не
марафон)
*(Мозок ловиться на дрібну
приманку. Потім його вже не зупинити.)*
Фокус №2:
"Підроби мотивацію"
Уяви, що вже завтра помреш. А
тепер подумай:
→ Що з цих
"важливих" справ раптом стане смішним?
→ Яку одну річ ти все ж таки
зробиш?
*(Смерть – найкращий тренер
продуктивності. Але не треба чекати її візиту.)*
Жорстка правда
- Ризик – це не про
сміливість. Це про те, що страх дії врешті стає меншим за страх
бездіяльності.
- Немає "ідеального
моменту". Він не прийде ніколи – бо його не існує.
- Ти вже знаєш, що робити.
Просто дуже добре вмієш ігнорувати цей голос.
*(Зміни – це не про натхнення. Це про те, щоб піти
робити, коли взагалі немає сил.)*
Висновок:
→ Якщо продовжувати
"думати про зміни" – через рік будеш думати те саме, тільки з більшим
почуттям провини.
→ Якщо зробити найменший крок сьогодні – через рік можеш сміятися з цього тексту з іншої країни/професії/життя.
*(P.S. Цей пост – твій
останній "початок з понеділка". Або перший крок сьогодні.
Обери.)*
💥 Світ належить не розумним, а тим,
хто встав і пішов – навіть коли ноги тряслися.
Коментарі
Дописати коментар