Щурі на кораблі: байка з уроком про токсичних людей

 

❖⚓ Що робити, коли щурі злі, бо корабель не потонув ❖

байка з філософським прикусом і смішною мордочкою

⛴️ У народі кажуть: якщо корабель починає тонути — щурі тікають першими. Ну, логічно: не хочуть мокнути, шукають безпечніше місце. Але буває інше: корабель не тоне. Взагалі. Навпаки — він стає ще кращим, міцнішим, красивішим. І тут щури… бісяться. — “Як так?! Ми ж тікали, бо думали — все, капець! А тут вони живі, ще й щасливі!”

Щур не може пережити одного: що без нього стало краще. Він думав, що без нього все зламається. Що капітан без нього — ніхто. Що команда — дурні. А коли бачить, що все працює, всі сміються, вітрила напнуті, двигун гуде — його просто розриває! Тоді він починає: — “То вам просто пощастило!” — “То ненадовго!” — “То показуха!” Бо щур не терпить чужого щастя без своєї присутності. Особливо якщо думав, що без нього всі загинуть.

❖ Висновок простий, як лапка щура: Якщо після того, як хтось пішов — тобі стало краще, то це був не друг, а щур. І якщо він злий — це чудовий знак: твій корабель на правильному шляху. Не треба тягнути щура назад на борт — він там просто розгубить мотивацію, надгризе снасті й буде шепотіти: “Все не так, все не те, капітан дивний…” Хай сидить у своєму дуплі й заздрить.

⛵ Пливи далі. А щури хай пищать собі десь у кущах. Не всі втрати — втрата. І не всі ті, хто тікає — твої. Дехто втікає просто тому, що не витримує твого світла. А твій корабель — не для всіх. Він для тих, хто хоче не вижити, а жити. І жити — красиво.