Мовчання, яке вбиває: про тих ворогів, яких не видно

 

✧・゚: У ліжку з ворогом :・゚✧

або як я проспала поруч із власними ілюзіями

──────

Колись я думала, що страшно — це коли поряд спить ворог.

А потім зрозуміла:

Ворог — це не він.

❀⋆。˚ 𓆩𓆪 ˚。⋆❀

Це моя звичка мовчати.

Моє вічне «нічого страшного, звикну».

Це коли стискаєш зуби, але всім кажеш:

«Та все нормально».

⋆。゚☁。⋆。 ゚☾ ゚。⋆

Ворог — це думка:

«Я вже не зможу почати спочатку».

І він не приходить із шаблею —

Він кладе тобі руку на талію і шепоче:

«Ти ж сильна, ще трохи потерпи».

₊˚ ୨୧ ୨୧ ˚₊

Справжній ворог не кричить.

Він переконує.

⠀⠀╰┈➤ А потім прокидаєшся вночі — і розумієш:

Найстрашніше — зрадити себе.

˚ ⋆。♡˚

Деякі вороги носять халати.

Деякі — твої власні думки.

А деякі — це ти вчорашня.

✧・゚: *

Але якщо ти вже прокинулась —

Ти вже перемогла.

Не спи поруч із тим, що знищує тебе повільно. Навіть якщо це зручно. Навіть якщо це “любов”.

─────────────

Коментарі