Подарунок без права власності: як почувається зламане серце

 

🎁 Подарунок без права власності: як почувається зламане серце

Уяви: тобі дарують зірку.

Запевняють, що вона тільки твоя.

Вона світиться для тебе, дає тепло, вказує шлях уночі.

А потім одного ранку — тиша.

Темрява.

І хтось каже:

«Це була не твоя зірка. Вибач, я заберу її назад.»

🌪️ Люди дають кохання, як святковий торт: з музикою, феєрверками, поцілунками на лоб.

А потім ріжуть цей торт і забирають кожен шматок назад.

«Я передумав.»

«Мені стало некомфортно.»

«Я сам ще не розібрався...»

А ти стоїш зі свічкою в руці, яка мала горіти «завжди»,

і дивишся, як її гасять.

🌿 Подарунок — це не просто річ.

Це символ.

Символ того, що тебе помітили. Відчували. Обирали.

І коли він зникає, то разом із ним втрачається щось більше — віра.

Віра в сталість, в обіцянки, у людей.

🌹 Згадай, скільки таких дарів було в тебе:

Батько, який обіцяв бути поруч — і зник.

Подруга, яка клялась: «Ми — на все життя» — і більше не пише.

Коханий, що говорив: «Ти — моя єдина» — а зараз коментує фото іншої.

Це все були дари. Без упаковки. Але з великими наслідками.

🌌 І все ж…

Чи не в цьому велич життя?

Що навіть тимчасові речі залишають незабутній слід?

Що деякі зірки, хоч і зникають,

навчили нас бачити світло в собі?

✨ Тому, якщо тобі щось дали, а потім забрали —

це не означає, що ти став менш цінним.

Це означає, що ти побував у місці, де світло було справжнім.

І навіть якщо зараз темно — ти знаєш, як це,

коли Себе дарують Собі.

 

І ти зможеш ще.

Бо іноді найкращі подарунки — це ті, що не обіцяють вічності,

а залишають у серці здатність вірити.