✧･ﾟ: ✧ «Цитував
Коельйо — думала, мудрий» ✧ :･ﾟ✧
Іноді достатньо однієї фрази типу:
«Якщо чогось сильно хочеш —
весь Всесвіт допомагатиме тобі»,
і все — в голові автоматично
запускається саундтрек із мотиваційного ролика, а у серці — метелики.
> Бо ну як можна не
захопитись людиною, яка цитує Коельйо?!
Значить, глибокий. Значить,
читає. Значить, думає.
⠀Насправді —
не значить нічого.
Цитата — ще не думка. Книга в руках — ще
не інтелект.
⠀Люди
навчилися чудово виглядати. Вміють вчасно кивати, гуглити філософські вислови і
казати «мені подобається щось духовне».
Але це як намалювати двері на
стіні й чекати, що вони відкриються.
Життєві приклади:
— «Він такий глибокий, у
нього на аватарці космос і очі вдалину».
— «Вона написала пост з
фразою Ошо — отже, духовна!»
— «Він сказав “енергетика
людей — це головне”, а потім зник у тіндері після третього побачення.»
Як не потрапити в пастку
псевдоглибини?
1. Спостерігай за реальними діями.
(Бо "мудрість" — це
не слова, а вибори, які людина робить щодня.)
2. Не ведись на ліричну інтонацію.
(Пафос — це декорація. За нею
часто пусто.)
3. Запам’ятай: глибокі люди не намагаються здаватися глибокими.
(Вони просто є. І не кричать
про це цитатами.)
☁️ Невелике
підсумування:
> Цитати — це як тіні.
Вони можуть бути красивими,
але тінь ще не означає, що
там світло.
⛓️ Інтелект — це не набір красивих слів. Це коли людина знає, що сказати, коли промовчати, і
як поводитись після того, як фраза закінчилась.
І наостанок:
Якщо в тебе в профілі тільки
цитати — можливо, своїх думок ще не вистачає. І це нормально. Але краще чесно
мовчати, ніж виглядати фальшиво глибоко.
Коментарі
Дописати коментар