«Жалість за викликом»

 

«Жалість за викликом»

Іноді хочеться, щоб хтось прийшов, сів поруч, подивився в очі і сказав: «Бідненький, як же тобі важко…» – і обійняв так, щоб усі проблеми розчинилися. Але є нюанс.

Бо якщо настрій уже на рівні «торнадо змішане з землетрусом», то той, хто прийшов, може швидко пошкодувати про своє рішення. Адже в такі моменти ти – це або ніжна кульбабка, яку треба рятувати, або катастрофа, яка змиє все на своєму шляху.

Як зрозуміти, хто тобі терміново потрібен психолог чи шоколадка?

1. Ти чекаєш розуміння, а отримуєш «Та не переймайся!»

І тепер тебе бісить не тільки проблема, а й людина, яка сказала цю фразу.

2. Ти не знаєш, хочеш розради чи драми.

«Скажи, що все буде добре… Ні, не треба! Скажи, що всі козли! Ні, теж не треба!» – класичне замкнене коло.

3. Будь-яка порада дратує.

Навіть якщо це просто «попий чаю», ти вже дивишся на людину, як на ворога людства.

Що робити, якщо ти сам не знаєш, чого хочеш?

Якщо хочеться, щоб просто вислухали – попередь про це заздалегідь, інакше можуть почати давати «корисні поради».

Якщо хочеться обіймів – скажи прямо, інакше ризикуєш отримати тільки нервові зітхання.

Якщо хочеться посварити весь світ – краще спочатку виплесни все на папір або боксерську грушу, бо люди не завжди готові до бурі.

Бо поганий настрій проходить, а ті, хто ризикнув тебе підтримати, можуть більше не повернутися.