«Кум, картопля і безвихідь»

 

«Кум, картопля і безвихідь» або Як не стати заручником гостинності

Життя сповнене складних моральних виборів: добро і зло, чай або кава, допомогти куму чи не допомогти? Але якщо ти вже сидиш за столом, перед тобою пляшка, а в каструлі вариться картопля, то вибору немає – ти приречений.

Як зрозуміти, що тебе вже втягнули в цю історію?

1. Пляшка вже відкрита.

Це як підписаний контракт – виходу немає.

2. Кум раптово стає найкращим другом.

«Ти ж мене поважаєш?» – універсальна юридично-психологічна пастка, яка ламає будь-яку волю.

3. Картопля вже вариться.

Це сакральний момент: якщо картопля пішла в бульбашки, то ти вже погодився, навіть якщо сам цього ще не зрозумів.

Що відбувається далі?

– Спочатку все виглядає невинно: «Та там роботи на п'ять хвилин!»

– Через годину ти тягнеш якусь шафу, мішки з цементом або пиляєш дрова.

– Через три години тобі ще раз наливають, і кум запевняє, що «вже майже все».

Як уникнути такої ситуації?

Не сідай за стіл, якщо на ньому є більше ніж один стакан.

Якщо кум телефонує тобі в суботу зранку – вимикай телефон, бо це пастка.

Навчися говорити «ні». Або хоча б «я тільки на хвилинку».

Але будьмо чесними: ти все одно не відмовиш, бо дружба – це святе. Тож просто розслабся, налий і чекай, поки картопля буде готова.